Історія справи

Постанова ВССУ від 28.02.2024 року у справі №2-904/11
Постанова КЦС ВП від 06.11.2019 року у справі №2-904/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 2-904/11

провадження № 61-14135св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (боржники),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у справі.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта-Банк» 124 667,29 грн заборгованості за кредитним договором від 1 жовтня 2008 року № 11399737000, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» 565 925,03 грн заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 113712473000, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» 417 018,62 грн заборгованості за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 11339183000.

09 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» укладено договір № 2098/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило АТ «Альфа-Банк» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договорами кредитів від 01 жовтня 2008 року № 11399737000, від 15 липня 2008 року № 113712473000, від 24 квітня 2008 року № 11339183000, які були укладені з ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, а також ураховуючи, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року у справі № 2-904/11 залишається невиконаним, заборгованість за договорами не погашена, уточнивши 20 липня 2022 року вимоги заяви, АТ «Альфа-Банк» просило:

- змінити сторону у справі № 2-904/11 з ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа-Банк»;

- замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа у справі № 2-904/11 з ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа-Банк»;

- замінити сторону стягувача у виконавчому листі у справі № 2-904/11 з ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа-Банк»;

- поновити строк пред`явлення виконавчих документів у справі № 2-904/11;

- у разі скерування попереднього стягувача виконавчих листів у справі

№ 2-904/11, видати дублікати виконавчих листів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08 вересня 2022 року в складі судді Колодяжного С. Ю. заяву АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.

Замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк» у справі № 2-904/11 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Поновлено АТ «Альфа-Банк» пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-904/11. У решті вимог заяви відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року на час укладення договору № 2098/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 01 жовтня 2008 року № 11399737000, від 15 липня 2008 року № 113712473000, від 24 квітня 2008 року № 11339183000 не виконане, тому наявні підстави для матеріального правонаступництва у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

Поновлення АТ «Альфа-Банк» пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зумовлене переглядом рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року у касаційному порядку. Оскільки судова справа знаходилась у Верховному Суді, тому виконавчі документи не були отримані вчасно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 08 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено АТ «Альфа-Банк» у задоволенні заяви про заміну сторони у справі № 2-904/11, стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа у справі № 2-904/11 та стягувача у виконавчому листі у справі № 2-904/11 з ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа-Банк», а також у поновленні АТ «Альфа-Банк» строку для пред`явлення виконавчих документів у справі № 2-904/11 до виконання.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження №14-197цс21), право правонаступника стягувача на звернення з виконавчим документом до виконання залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні підстави для процесуального правонаступництва, так як відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 08 грудня 2016 року набрало законної сили 15 червня 2017 року.

АТ «Альфа-Банк» набуло прав вимоги до боржників у цій справі 09 грудня 2019 року після повернення цієї справи з Верховного Суду 22 листопада 2019 року, (тобто в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання), та лише 11 березня 2021 року звернулося до суду із заявою про заміну сторони та поновлення строку пред`явлення виконавчих документів у справі № 2-904/11.

Доводи АТ «Альфа-Банк» про те, що виконавчі документи не були отримані вчасно через знаходження справи у Верховному Cуді необґрунтовані, а тому не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. За наведених обставин, відсутні і підстави для процесуального правонаступництва, оскільки заявником не аргументована дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

27 вересня 2023 року до Верховного Суду АТ «Сенс Банк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом положень статей 433 55 442 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Не взято до уваги позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 804/7373/15, від 06 серпня 2020 року у справі № 712/9872/13-а, від 18 вересня 2023 року у справі № 0907/2-2747/2011, від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21, тощо.

Касаційна скарга мотивована наступним.

Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що перегляд справи у касаційному порядку не впливає на можливість отримання виконавчого листа та подальше його звернення до виконання у межах встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд не позбавлений можливості замінити стягувача без вимоги про поновлення строку у випадку відсутності активного виконавчого провадження.

Суд не врахував можливості продовжити пропущений строк у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Зеленін С. С. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні заяви з посиланням на те, що на момент відступлення стягувачем 09 грудня 2019 року права вимоги строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, однак АТ «Альфа-Банк» звернулося у березні 2021 року до суду для заміни стягувача правонаступником - після сплину зазначеного строку 16 червня 2020 року. Доказів на підтвердження поважних причин пропуску указаного строку заявник суду не надав та матеріали справи не містять. Вказує також, що правові висновки, на неврахування яких є посилання в касаційній скарзі, прийняті в справах за інших (неподібних) правовідносин.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У листопаді 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі

№ 2-904/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта-Банк» 124 667,29 грн заборгованості за кредитним договором від 1 жовтня 2008 року № 11399737000, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» 565 925,03 грн заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 113712473000, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» 417 018,62 грн заборгованості за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 11339183000.

09 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» укладено договір № 2098/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило АТ «Альфа-Банк» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитними договорами від 01 жовтня 2008 року № 11399737000, від 15 липня 2008 року № 113712473000, від 24 квітня 2008 року № 11339183000, які були укладені з ОСОБА_1 .

Згідно з додатком № 1 до договору № 2098/К про відступлення прав вимоги від 09 грудня 2019 року до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами включено боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами від 01 жовтня 2008 року № 11399737000, від 15 липня 2008 року № 113712473000, від 24 квітня 2008 року № 11339183000.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виконавчі листи на примусове виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року не видавалися, виконавче провадження не відкривалося.

Відповідно протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року № 2/2022 вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс банк».

Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 30 листопада 2022 року Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа-Банк») на Акціонерне товариство «Сенс банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс банк»).

Отже, у зв`язку зі зміною 30 листопада 2022 року найменування АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Альфа-Банк».

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі

№ 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) сформулювала висновок, згідно з яким заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197цс21), колегія суддів вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду

від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Залізничного районного суду міста Львова від 08 грудня 2016 року набрало законної сили 15 червня 2017 року та могло бути звернено до виконання протягом трьох років - до 16 червня 2020 року.

Представник ПАТ «Дельта Банк» отримав оскаржувані судові рішення 19 червня 2017 року та оскаржив їх до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Виконання указаного рішення суду першої інстанції на час касаційного перегляду зупинено не було.

22 листопада 2019 року матеріали справи повернулися з суду касаційної інстанції до Залізничного районного суду міста Львова.

Незважаючи на перегляд справи у касаційному порядку, АТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до боржників у цій справі 09 грудня 2019 року, тобто в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Однак ні первісний кредитор ПАТ «Дельта-Банк», ні його правонаступник АТ «Альфа-Банк» не звертались до суду із заявою про видачу виконавчого документа та не пред`являли його до примусового виконання до закінчення строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже встановлено, що виконавчі листи не видавались та не пред`являлись до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви відсутні, а строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі статті 442 ЦПК України, що було правильно встановлено апеляційним судом.

Водночас, є необґрунтованим твердження заявника про те, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Автоматичне продовження строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до Закону № 540-ІХ не передбачено, тому він не поширюється на спірні правовідносини.

Апеляційний суд відхилив доводи АТ «Альфа-Банк» про поважність причин для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з переглядом справи касаційним судом, визнавши їх необґрунтованими, оскільки АТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до боржників у цій справі після повернення цієї справи з Верховного Суду та в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що саме по собі спростовує зазначені АТ «Альфа-Банк» підстави такого пропуску.

Доводи касаційної скарги про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Ухвала суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України).

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Отже, зміст пункту 24 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, після її перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено.

Також не передбачено оскарження у касаційному порядку постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки за змістом статей 353 та 389 ЦПК України не передбачено можливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, після її перегляду в апеляційному порядку, тому касаційна скарга в цій частині прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, у зв`язку з чим касаційне провадження у справі належить закрити.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскільки передумовою для заміни сторони поза судовим процесом правонаступником є дотримання заявником строку звернення до суду для вирішення указаного питання, суд апеляційної інстанції, встановивши, що АТ «Альфа-Банк» пропущеного строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та не навело поважних причин для поновлення цього строку, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у справі.

Враховуючи відсутність процесуальної можливості перевіряти ухвалені у справі рішення в частині підстав поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів не бере до уваги відповідні доводи касаційної скарги.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у справі ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її в цій частині відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не може бути предметом касаційного оскарження, касаційна скарга в цій частині прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому касаційне провадження у справі належить закрити.

Керуючись статтями 396 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року в частині відмови Акціонерному товариству «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерного товариства «Сенс Банк», у заміні сторони у справі залишити без змін.

Касаційне провадження у справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович